середа, 27 серпня 2014 р.

Вона сиділа біля вікна,

А він увійшов у її вагон.
- Одружений, - подумала вона,
- Років тридцять п'ять, - подумав він.
А за вікном цвіла весна,
День був прекрасний, немов сон.
- Красивий, - подумала вона.
- Як хороша! - подумав він.
Але проза життя така,
Він встав і вийшов на перон...
- Як шкода! - подумала вона.
- Як шкода! - встиг подумати він.
А вдома, взявши келих вина,
Включивши улюблений «Вальс-Бостон»
- Одна... - подумала вона.
- Один... - подумав він.

А ви б одягнули їх? =)

думайте про своїх вчинках

шиповая подборочка)

Найкращий господар!

Тук-тук !

- Хто там?
- Любов до вас у двері постукала.
- Хто-хто? Кохання? Вали звідси, ти мене дістала!
- Але я приїхала до тебе і речі привезла,
Дві валізи, он які !, ледве донесла !
Пусти мене до себе, а завтра я піду,
І я обіцяю тобі, що більше не прийду...

- А ти б'єш на жалість?
Ну гаразд, заходь, але завтра щоб пішла.

Любов зайшла і за звичкою сіла на ліжку,
Дивлюся я на тебе...ти як завжди недоречно !
Ну гаразд, розкажи мені, як твої справи?
Чим промышляешь? Де вже була?
Кого встигла нагородити собою, а може покарати?
Такі валізи ти береш з собою...
А що в них? Можеш показати?

- Ні, нам не можна, Я не можу так вчинити !
Хоча... раз так сталося, можеш відкрити...

Отже подивимося з чим любов приходить до нас:

- Я бачу ніж, навіщо він?
- Ну це, щоб серце різати гостро.
- Ну да, з такою залізком це дуже просто...

- А отрута навіщо?
- Його три краплі потрібно влити в серце..

- А нитки для чого?
- Ну, щоб його потім зашити..

- А це що таке?
- Пудра для мізків.
в ній є алмазний блиск та аромат квітів..

- Ну а шифруешься ти що?
- Шифрування? Вона-то для любові навіщо?
Хоча... є ось від троянди пелюстки,
Сердечка, бантики, квіти...ти тільки подивися !
Віршів гарних багато, багато і поем,
А там у кутку, ти бачиш, є ліки від проблем.

Є пелена для очей, з нею все так просто !
Є ось перчинки, для тих, хто любить, щоб було гостро..
Є пухирець з турботою і флакон тепла,
Коробочка з вниманьем і баночка добра,
Є тюбик з романтично-ніжним гелем,
Є навіть крила білі, щоб люди полетіли !

А ось стоїть вона...
Через неї ти сильно ображалася на мене:
Розлука...
Але я не винна, вирішувала-то не я !

Ну ти зрозумій, мені теж нелегко...
Деколи доводиться йти так далеко !
Мені адресу не дають куди йти,
Самій доводиться вирішувати як і кого звести...

Звідки я там знаю хто одружений, а хто в розлученні?
Тому зводжу я всіх, кого зустрічав на своїй дорозі.

Але люди чомусь вічно незадоволені...
Одним я роблю приємно, іншим вже дуже боляче,
Дякую мені взагалі не говорять,
І якщо що не так, у всьому мене звинувачують...

Дивись.... на вулиці вже світло, дорогу я знайду,
Дякуємо за нічліг, але я вже піду...
Ти на прощання хочеш що-небудь сказати?

- Так, я хочу сказати: Я ДУЖЕ БУДУ ЧЕКАТИ...!

Тук-тук !
- Хто там?
- Любов до вас у двері постукала.
- Хто-хто? Кохання? Вали звідси, ти мене дістала!
- Але я приїхала до тебе і речі привезла,
Дві валізи, он які !, ледве донесла !
Пусти мене до себе, а завтра я уйд