Я поважаю чоловіків.

Вони роблять життя цікавішим, вони подають руку, відкривають двері, купують шоколад і сукні.
Вони зустрічають нас в аеропортах. Вони підуть на війну, якщо буде війна. Вони сміливі.

Я поважаю чоловіків.
Вони кажуть: "не питання", "немає проблем"- і проблем, правда, немає...
Вони приїжджають за нами, вони відвозять нас з чужих гостей, привозять додому і накривають ковдрою;
їм подобається дивитися на нас без макіяжу,
вони беруть нас на руки, якщо є калюжа, їм здається, що ми маленькі і нас треба обіймати. Вони мають рацію.
Вони стають батьками, вони дають прізвища нашим дітям. Вони захищають нас. Вони пахнуть дорогим одеколоном.

Я поважаю чоловіків.
Слова у них найчастіше збігаються з вчинками. Вони краще нас знають усі.
Їм завжди цікаво, де ми. Вони наполегливо бажають платити за нашу каву, хоча самі не знають, чому. Вони терплять наші примхи і говорять друзям: "у неї поганий характер, але вона така красива!"...
Вони прощають нам усе, хоча ми, зауважте, взагалі нічого їм не прощаємо...
Вони сильні.

Я поважаю чоловіків. Але тільки чоловіків, а не осіб чоловічої статі.